Нетрадиційні форми методичної роботи

Методична робота реалізується як через традиційні (колективні та індиві­дуальні), так і нетрадиційні форми її ор­ганізації. Варто оптимально поєднувати різні форми методичної роботи.

Підвищити кваліфікацію вчителів можна лише завдяки розробленню опти­мальної системи методичних заходів, на­дання права вільного вибору тих форм методичної роботи, що мак­симально враховують потреби, запити та інтереси вчителів.

Розглянемо методику проведення деяких нетрадиційних форм методичної роботи.

у процесі методичної роботи необхідно практикувати діло­ві ігри, що є активними формами професійного самовияву вчите­лів, який реалізується шляхом розігрування педагогічних ситуацій, схожих на реальні. Ділові ігри наближують навчання в МО до педаго­гічної практики. Відтак стимулюють учасників гри до переосмислен­ня аналогічних ситуацій, що виникали свого часу в їхній практичній діяльності, та адекватного оцінювання їх.

Ефективною ділова гра буде за умови, якщо вчителі мати­муть достатні знання з відображеної у грі проблеми. Ділова гра пе­редбачає копітку попередню роботу, завдяки якій учителі отриму­ють необхідні знання завдяки різним формам, методам і засобам: наочній агітації, тематичним виставкам, консультаціям, бесідам, об­говоренням. Якщо попередньої роботи не проведено, то ділову гру доцільно запланувати як частину заходу, відведеного на закріплен­ня отриманих знань із проблеми.

Доцільно використовувати ділові ігри різних видів:

• організаційно-діяльнісні — для моделювання раніше неві­домого змісту діяльності на певну тему;

• імітаційні — для копіювання ситуацій із подальшим аналі­зуванням;

• ігри-тренінги — для закріплення у вправах певних навичок;

• проективні — для створення власного проекту, алгоритму дій, планування діяльності та захисту запропонованого проекту.

Під час організації та проведення ділової гри роль керівника гри різна: до гри він є інструктором, у процесі її проведення — кон­сультантом, на останньому етапі — керівником дискусії.

Основною метою гри є змоделювати навчально-виховний про­цес, сформувати конкретні практичні вміння вчителів, здатність швидко адаптуватися в умовах, що постійно змінюються, відпрацю­вання певних професійних навичок, педагогічних технологій.

Процес організації та проведення гри відбувається в чотири етапи:

1. Конструювання гри — на цьому етапі необхідно чітко сфор­мувати спільну мету методичного заходу, розробити загальні прави­ла ділової гри.

2.Організаційна підготовка конкретної гри з реалізацією певної дидактичної мети:

- керівник роз’яснює учасникам суть гри, ознайомлює із за­гальною програмою і правилами, розподіляє ролі і ставить перед їх виконавцями конкретні завдання, що повинні розв’язати;

- призначення експертів, які спостерігають за перебігом гри, аналізують змодельовану ситуацію, оцінюють і"і, визнача­ють час, умови і тривалість гри.

3. Перебіг гри.

4. Детальне аналізування гри, підбиття підсумків:

- оцінювання гри, детальне аналізування щодо реалізації цілей і завдань, визначення переваг і недоліків гри та їх причин;

- самооцінювання учасниками виконання отриманих за­вдань, ступеня особистого задоволення;

- характеристика професійних знань, умінь, виявлених у про­цесі гри;

- аналізування і оцінювання гри експертами.

Наприкінці ділової гри керівник підбиває підсумки.

Дискусія — це обмін думками в різних ситуаціях, вільне обгово­рення проблеми, у якому поєднано теоретичні і практичні знання. Метою дискусії є залучення слухачів до активного обговорення про­блеми, виявлення протиріч між практикою і теорією; оволодіння на­вичками застосування теоретичних знань для аналізування дійсності.

Під час дискусії учасники виявляють різні погляди на питання або проблеми і за потреби всебічно аналізують кожну з них на осно­ві своїх знань та досвіду. Учасники дискусії розширюють і поглиблю­ють власний досвід, інколи змінюють свою думку, дізнаються нові факти, що впливають на їхню поведінку. Ефективність дискусії проявляється у визначенні спільних позицій учасників і розроблен­ні певних рекомендацій.

Перед тим як організувати дискусію, необхідно здійснити таку роботу:

- визначити ключові питання дискусії;

- визначити мету і зміст обговорюваної проблеми, спрогнозувати підсумки;

- скласти план дискусії;

- заздалегідь ознайомити педагогів з основними положен­нями обговорюваної теми.

Процес організації та проведення дискусії:

- ознайомлення з проблемою, ситуацією;

- постановка запитань учителям відповідно до плану;

- організація обговорення протилежних поглядів на проблему;

- підбиття і обговорення підсумків.

У висновку ведучий відзначає активність або пасивність ауди­торії, оцінює відповіді педагогів, спростовує неправильні судження, доповнює неповні відповіді, робить загальний висновок за результа­тами обговорення, дякує педагогам за здасть в обговоренні.

Ведучий дискусії має добре знати проблему, тему дискусії, ви­вчити позицію і аргументи опонентів, не допускати відхилення роз­мови від предмета дискусії, підміни понять.

Продемонструвати знання, поділитися досвідом, ідеями можна під час дебатів. Вони є чітко структурованим і спеціально організова­ним публічним обміном думками між двома сторонами з актуальної теми. Основна мета дебатів — переконати суддів у тому, що ваші ар­гументи кращі, ніж аргументи опонентів.

Під час дебатів висловлюють твердження — тему дебатів, яку з'ясовують за допомогою дефініцій.

Формулюючи твердження, слід пам’ятати, що воно повинно бути:

- суперечливим, викликати зацікавленість; збалансованим;

- чітким;

-піддаватися дослідженню.

Учасниками дебатів є:

- той, хто підтримує припущення;

- той, хто спростовує припущення.

Переконати опонентів у правильності власної думки дає змогу метод «Прес». Відповідно до цього методу необхідно розкрити власний погляд, з'ясувати причину появи думки та на чому грунту­ються докази. Відтак навести приклади, додаткові аргументи, факти, що підтверджують думку, і узагальнити її. Тривалість виступу кожно­го учасника обмежена та однакова для усіх.

Процес організації та проведення дебатів;

- планування загального перебігу бесіди і повідомлення учасникам теми запланованої дискусії;

- відкриття дебатів, нагадування теми та представлення плану проведення обговорення;

- спостереження за регламентом та обмеження виступи учасників [3-5 хв.).

До дискусії  необхідно залишити якомога більшу кіль­кість учасників і дати їм можливість висловити власну думку.

Упродовж дебатів ведучий пропонує обговорити питання за планом та підбити їх підсумки. Після обговорення ведучий підби­ває загальний підсумок або дає змогу одному з учасників проаналі­зувати схоже та відмінне в позиціях із кожного питання.

Під час дебатів слід дотримуватися таких правил:

- говорити правду;

- поважати опонента;

- мислити критично;

- висловлюватися чітко та лаконічно.

Обов’язки учасників дебатів:

- презентувати аргументи та докази, які доводять їх цінність;

- cпростовувати твердження опонентів;

- у разі потреби перебудовувати свої аргументи.

«Купити» може той, хто обгрунтовано і професійно доведе до­цільність запровадження певної ідеї в навчально-виховний процес, передбачить її наслідки.

Метою аукціону є розширення й поглиблення знань учителів із конкретної методичної теми, удосконалення педагогічної май­стерності, ознайомлення з перспективним педагогічним досвідом, знайомство з педагогами-новаторами.

Організація і проведення аукціону;

- обрання «акціонерного товариства» і ведучого;

- визначення учасниками гри завдань — опрацювати необ­хідну літературу, проаналізувати перспективний педаго­гічний досвід із проблеми тощо;

- добір необхідного реквізиту — трибуна для ведучого, гонг, дерев’яний молоток, таблиця для учасників з порядковими номерами, картки для учасників, призи переможцям.

«Акціонерне товариство» готує запитання, «збирає» запропо­новані творчі ідеї, розробки, визначає категорію учасників аукціону, час та місце його проведення, розробляє умови та правила аукціону тощо. За один-два тижні до проведення аукціону організатор аукціо­ну через засоби масової інформації дізнається про умови проведен­ня, правила, ідеї, які будуть «продавати». Учасниками аукціону є як учителі, так і педагогічні колективи.

Перед початком аукціону той, хто бажає, «купує» таблички з но­мерами, які дають їм право участі у «купівлі-продажі». Для цього необхідно відповісти на певне запитання з проблеми або самому по­ставити запитання.

Під час аукціону ведучий пропонує «купити» певну ідею, роз­робку. Учасники аукціону відповідають на запитання, а ведучий піс­ля кожної аргументованої відповіді рахує до трьох. Якщо до удару гонгу ніхто з гравців не зголошується давати відповідь, ідею оголо­шують «проданою».

За допомогою карток різних кольорів «акціонерне товариство» оцінює відповіді. Оцінки фіксують. Учасника, який має найкращі оцінки, нагороджують призом і оголошують переможцем.

На завершення аукціону учасники пропонують обмінятися дум­ками і враженнями.

Орієнтовні запитання для самоаналізу  уроку

1. Мотиваційно-цільовий аспект.

1.  Наскільки конкретно здійснено цілепокладання уроку? Чи доведено його до відома учнів?

2.  Чи стали визначені цілі особистісно значущими для учнів?

3.  Чи було забезпечено мотиваційну готовність і позитивний настрій учнів на уроці? Які педагогічні прийоми для цього було використано?

4.  Чи проаналізували домашні завдання?

2. Організаційний аспект.

1. Яка форма спілкування переважала на уроці; монолог, діалог, полілог?

2. Як актуалізували знання учнів?

3. Яка форма роботи переважала на уроці: фронтальна, індивідуальна, парна, групова?

4. Чи були запропоновані різні види завдань? Як стимулювали учнів до самостійного вибору завдань і форм їх виконання?

5. За допомогою яких способів було створено ситуацію успіху на уроці?

6. Наскільки проявили толерантність у взаєминах з учнями?

7. Чи було враховано індивідуальні пізнавальні можливості, темп і стиль навчальної діяльності учнів? У який спосіб це здійснили?

8. Чи диференційовані домашні завдання відповідно до рівня навчальних досягнень учнів?

3. Рефлексійно-оцінний аспект.

1. Чи аналізували учні власну діяльність?

2. Які форми аналізування застосовували учні: самоконтроль, самоаналізування, взаємо- оцінювання, колективне оцінювання чи інші?

3. Чи оцінено оригінальність суджень, правильність і раціональність способів розв'язання завдань учнями?