МИКИТА ПОЛЄХІН, учень 10 класу Червонооскільського НВК
(родина Полєхіних – вимушені переселенці з м. Донецьк)
В пам’ять Небесної сотні.
Стояли люди на Майдані
Під стягом синьо-жовтим, майористим.
Стояли за свободу, волю
Під українським небом чистим.
З ім'ям Шевченка, як герої,
Тримали мужньо оборону,
Стояли всі вони за нас,
А ворог готував патрони.
Загиблих, в пам'ять тих подій,
"Небесна сотня", називали.
За Україну, за людей,
Вони життя своє поклали.
* * *
Как тяжело прощаться с близкими - увы,
Мы не изменим то, что было раньше,
Но всем законам вопреки,
Приходится и нужно жить нам дальше.
А хочется мне повернуть все вспять,
Остановить все распри и раздоры,
Убрать кровопролитие и смерть,
И вмиг закончить все людские споры.
А хочется мне завершить войну,
В которой многие простились с жизнью,
Остановить российскую орду
Лишь делом, а не словом и не мыслью;
Вернуть, как было, на круги своя,
Ведь что сейчас – терпеть невыносимо,
И жить – не только для себя,
А для народа, для семьи, для Украины.
|