Рекомендації  класним  керівникам  щодо  профілактики посттравматичних  стресових  розладів  у  дітей

У контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам необхідно переглянути практику виховної роботи та захисту дітей у навчальному закладі.

У педагогів виникла необхідність пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати на конфлікти, що виникають між дітьми, як утриматися від надання гострих, емоційних оцінок, як не нашкодити дітям, а навпаки – бути корисними.

1. Педагог має обговорювати з дітьми ситуацію, яка склалася, ретельно

добираючи слова. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині, але у відповідності до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності. У той же час додаткова інформація допоможе дитині зрозуміти, що відбувається насправді. Педагог може залучити дітей до обговорення, щоб вони самі донесли власні думки та почуття. У будь-якому разі не потрібно ділитися з дітьми різними необґрунтованими чутками чи недостовірною інформацією.

2. Доцільно знати та використовувати в розмові з дітьми на тему ситуації в країні виважені, емоційно нейтральні слова та вирази. До таких слів належать ті, які не є оціночними, не несуть погрози і не навіюють страх, а просто констатують сам факт подій.

3. Сприяйте адаптації дітей-переселенців у нових умовах. Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.

4. З метою уникнення конфліктних ситуацій, потрібно враховувати, що  діти в класі можуть мати  різні погляди стосовно того, що відбувається, бо на їх світобачення в першу чергу впливає позиція членів сім’ї.

5. Доцільно заздалегідь обмірковувати, як саме ті чи інші ситуації, запитання, завдання можуть вплинути на дітей, чиї батьки або родичі брали участь, чи постраждали, або навіть загинули внаслідок конфліктних подій.

6. Недоцільно ігнорувати дитячі зауваження або конфлікти, пов’язані з втратами близьких людей. Краще демонструвати дітям розуміння та повагу до почуттів інших людей, вчити їх тому, що кожна людина має невід’ємну внутрішню цінність.

7. Непотрібно думати, що всі діти однаково відреагують на якусь травматичну подію. Різні діти на одну і ту ж саму подію прореагують по-різному. На це буде впливати попередній досвід реагування на травмуючі події, рівень розуміння дитиною того, що відбулося і відбувається, чи була надана підтримка та допомога раніше, чи мала дитина дорослого, якому могла б довіряти.

8. Доцільно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв’язку з ними та як це відображається в поведінці дитини. Серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив близьких через події в державі. Такі діти можуть переживати втрату і в такий період у них може знизитись успішність, можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан.

Непотрібно навішувати на таких дітей ярлик «проблемна» дитина. Важливо побачити в ній особистість, яка реагує на перенесену втрату.

9. Підтримуючи звичний шкільний розпорядок, вчитель допомагає дітям відчувати безпеку, а також те, що є речі, які залишаються звичними.

10. Активізуйте роботу з формування навичок безпечної поведінки, толерантності, зниження ступеня агресивності, попередження випадків насильства.

11. Педагоги є головним джерелом підтримки для дітей, і їм варто піклуватися про своє психічне здоров’я. Якщо з якихось причин педагогу складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу шкільного психолога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих, які, в першу чергу, повинні бути в змозі її надавати.

Література: 1. Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 960с. – (Справочник практического психолога).

2. Правила безпеки та можливості отримання допомоги у період конфлікту в Україні: метод. рек. – К.: Агенство «Україна». – 2014. – 48 с.

3. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та пост конфліктний період: метод. рек./Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В. Залеська та ін.. – К.: МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 2014. – 84 с.